Книги у наших бібліотеках
Або про що проєкт «Ukraine forever»

Чи ви коли-небудь задумувалися над тим, як би виглядала книжкова полиця українців, якби не політика русифікації? Важлива тема для роздумів, правда? І на цю тему міркує у своєму проєкті «Ukraine forever» Надія Харт, київська художниця-графікиня, кураторка мистецтв у «Книжковому леві». Надія підбирає російські книги, які були популярні, поширені в нас, але, звісно, не мали ніякої ціннісної чи моральної ваги, і переоблицьовує їх у книги, які мали б бути у кожного українця та українки.

Поспілкувалися з Надією про ідею проєкту, вплив русифікації та важливість української класики.

фото 1

― Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея створити платформу?

― Усе почалось зі створення першої книжечки. Це був Володимир Немирович-Данченко, якого я переоблицювала в Леся Курбаса. Тоді я зрозуміла, що цю зміну обкладинки треба пояснити, бо друзі, яким я показувала роботу, не одразу схоплювали закладену паралель. Згодом, зробивши ще більше книжок, стало очевидно, що у кожної з них своя цікава історія, яка потребує свого онлайн-простору.

фото 2

― З чого почалося ваше зацікавлення літературою?

― З детективів і любовних романів (сміється – В.К.). Завдяки їм я зрозуміла, що можу осягнути будь-яку товщину книги, бо в юності це завжди лякало, а в голові жив стереотип, що товсті книжки – це неосяжність. Але ж ні. Томи «Анжеліка» Анн і Серж Голлон стали моїм першим досягненням в цьому.

фото 3

― У вас пише, що представлені книги зібрані з чотирьох бібліотек, розкажіть про це, будь ласка, детальніше.

― Так, з чотирьох різних домашніх бібліотек. Я живу разом з чоловіком у квартирі, що дісталася йому від прабабусі. І домашня бібліотека, відповідно, також.

Травень місяць. Книги стояли запиленими у шафі на балконі. Серед десятків томів Лєскова, Достоєвського і т.д. я знайшла одну збірку Івана Франка та «Кобзар» Шевченка, який, на мій подив, був у перекладі російською.

Далі я поїхала до своїх батьків і вилучила звідти ще стіс книг російських авторів.

фото 4

Коли я почала ділитись своїм проєктом в соцмережах, відгуки й коментарі моїх друзів чітко змалювали аналогічну ситуацію – російськомовні автори у їхніх домашніх бібліотеках значно переважали україномовних. І я мовчу про переклади. Тотальне зросійщення. Така звична з дитинства книжкова шафа стала яскравим проявом русифікації.

Друзі також пропонували надіслати мені свої книжки, і у двох з них я взяла їх.

Наразі в мене вже шість різних домашніх бібліотек. Наприклад, одна художниця надіслала мені свої збірки з російськими митцями. То ж незабаром буде реалізована серія про українських художників.

фото 5

― Для кого ваша платформа?

― Для всіх українців та українок, що цікавляться нашою історією та культурною спадщиною.

фото 6

― Ваш проєкт про класичну українську літературу. Чому важливо читати українських класиків?

― Вони – наш фундамент. Це глибини, що несли нашу культуру попри все, формували її та впливали нею на нащадків. Завдяки їм ми пам’ятаємо, хто ми є.

Однак проєкт зачіпає не тільки класиків. Дуже тішить, що мені до рук дійшли небанальні книжки (пушкіни, толстоєвські та ін.), а й усілякі збірки, біографії, спогади сучасників тощо. Наприклад, книжечка з Гнатом Хоткевичем – це переоблицьований «Турецький гамбіт» Акуніна; а завдяки збірці «Поєтіческая росія» я віднайшла праці німецького фольклориста Фрідріха Боденштедта, який переклав українські народні пісні німецькою мовою і видав збірку «Поетична Україна» у 1845 році. Мене це вразило.

― Останні роки й, звісно, зараз ми бачимо, що цікавість до української літератури суттєво зростає, проте є ще ті, хто тримається за «велікую рускую класику», що робити у такому випадку?

― Як казав Чорновіл «Україна починається з тебе». Хтось ще просто не до кінця усвідомлює, що таке Україна, що означає бути українцем. Для мене ключ до цього усвідомлення криється в нашій історії.

Коли я робила виставку цього проєкту, то проводила нею екскурсії. Починала розповідь з розвалу Запорізької Січі, далі вела до Шевченка, згадувала національно-визвольні змагання, Розстріляне відродження і закінчувала шістдесятниками. Більша частина моїх слухачів взагалі нічого не знала і не чула за всі ці рухи, окрім козацького, звісно. Мабуть, важко відмовитись від умовного Пушкіна, коли не знаєш, що Курбаса і Куліша застрелили одною кулею, бо вони українці.

фото 9

Всі ці століття нашу націю та ідентичність оберігав культурний фронт, україномовний фронт. І сьогодні все так. Закінчу цитатою Василя Стуса:

«Митець потрібен своєму народові … тільки тоді, коли його творчість зливається з криком нації».

― Знову ж таки, є такий непідтверджений та маніпулятивний стереотип, що українська література нудна, жаліслива та сільська, ми знаємо, з чим це пов’язано і хто доклав до цього руку, але що ми маємо з цим робити? Як припинити ширити цей стереотип?

Найефективніший спосіб боротись зі старими стереотипами – замінювати їх новими. Думаю, що у сучасних незалежних книгарнях, літературних блогах і подкастах є всі шанси їх продукувати.

фото 10

― Яка роль української літератури, її читання та обговорення у формуванні особистості та взагалі спільноти?

― Якщо людина – це глина, то література – один із різців, що роблять їй форму, вибачте за банальність. Найпрекрасніше те, що поза самим літературним твором є сам автор, його біографія, час, коли він жив. І коли обговорення доходять до історії, то з’являються артефакти. Відтак, читаючи Франка, стає цікавим Львів, де він жив, а далі ти вже крокуєш його будинком під час екскурсії, а потім дізнаєшся, що його сусідом був Грушевський, з яким вони пили каву у кафе «Монополь» або «Централь», або у Віденській кав’ярні, і ось тобі артефакт. Місця набувають культовості, самі постаті здаються ближчими, цікавішими, а Львів стає ледь не наймилішим містом на весь світ.

фото 11

― Як у наш час інформаційного хаосу захопити увагу людей до проєкту?

― Ох, аби мені знати. Сама думаю над цим (сміється – В. К.).

фото 12

― Які ваші улюблені автори та книги української літератури?

― Люблю Коцюбинського, Кобилянську, Багряного. Зачитуюсь віршами Аттили Могильного, Семенка… Але саме зараз зосереджена на «Перспективи української революції» Степана Бандери. Готую себе до цієї книги.

― Чи є у вас улюблені українські проєкти про культуру та літературу?

― О, їх чимало! Найчастіше читаю GOGOL.MEDIA, підписана на спонсорство The Ukrainians і з великим задоволенням стежу за літературним блогом Ірини Побідаш. Пані Ірина – справжній скарб, вперше бачу, щоб так затишно, небанально та естетично розповідали про літературу.

фото 13

Проєкт Надії: https://nadia-heart.com/about-books.php?fbclid=IwAR2J8fRZlgbFXgj2I_XlqpOvRBgrg-YgqqNrVMgCyG343hJfpP-pzFnN8aM

Текст: Віра Карпінська

Фото надала Надія Харт

To top