Простір нового життя

У просторому холі реабілітаційного центру «Superhumans» погляд падає на різнобарвних ляльок Барбі. Колись ці іграшки символізували безтурботне дитинство і мрії, але тепер вони набули нового глибшого значення. Одна з них без кінцівки, із протезом замість ніжки, а інша сидить у кріслі колісному. Вони стають не просто частиною інтер’єру, а метафорами того, що тут починається нове життя. Яскравий колір ляльок контрастує з білосніжним простором, об’єднуючи забуті спогади з новою реальністю, яку представляє центр.

«Superhumans» створили на основі державного шпиталю завдяки  благодійним внескам, а також партнерським зобов’язанням бізнесів, які беруть на себе витрати на протезування окремих осіб. Інвестиції в протезування, реконструктивну хірургію та психологічну підтримку забезпечують реабілітацію військових, цивільних осіб та дітей, які постраждали від російського вторгнення. Перший корпус центру розпочав свою роботу в квітні 2023 року, і хоча будівництво та реконструкція тривають, всі послуги надають безплатно. Пацієнти можуть подати заявку через сайт центру, після чого команда контактує з ними для консультацій.

Психологічна та фізична реабілітація військових, які зазнали важких травм, є першим важливим кроком до їхньої реінтеграції у мирне життя. В Україні десятки тисяч людей, які втратили кінцівки через війну, терпляче чекають на свою чергу для протезування. Щодня тисячі українців здійснюють надзусилля, аби адаптуватися до нових умов, зробити перший крок на протезах, здолати фантомні болі й знайти радість у кожному новому дні. Ці люди пережили момент втрати одного життя і початку нового, але їхня сила духу та прагнення до відновлення надихають всіх навколо. Вони живуть, усміхаючись і дивлячись у майбутнє з надією.

Андрій, колишній військовослужбовець, який отримав поранення на війні, а сьогодні працівник реабілітаційного центру, з впевненістю та теплом проводить екскурсію. Відчувається, що він тут як вдома, тому з ентузіазмом розповідає про всі етапи підготовки та процес виготовлення протезів. Все розпочинається зі зняття всіх необхідних мірок, після чого в спеціальній лабораторії створюють гіпсовий зліпок. На його основі виготовляють навчальний протез, завданням якого є допомогти пацієнту навчитися стояти на нових ногах чи адаптуватися до нової руки. Вже потім виготовляють постійний карбоновий протез. У спеціальній печі його нагрівають для більшої гнучкості, а далі протезист шліфує і коригує виріб відповідно до індивідуальних потреб пацієнта. За словами Андрія «Кожен етап – це важливий крок на шляху до відновлення. Ми постійно вдосконалюємо наші методи, впроваджуємо нові технології і завжди шукаємо способи покращити процес реабілітації для наших пацієнтів».

На другому поверсі центру пацієнти проходять реабілітацію, де використовуються спеціальні тренажери та пристрої, що допомагають освоїти нові кінцівки та повернути фізичну форму після тривалого лікування. Всі етапи відновлення контролюють кваліфіковані фізіо та ерготерапевти.

Після прогулянки Андрій поділився особистою історією: «До грудня 2022 року я був як усі військовослужбовці. Служив у 241-ій ОБрТро (окремій бригаді територіальної оборони), отримав поранення, пройшов довгий шлях реабілітації, запротезувався і отримав запрошення до команди «Superhumans». Зараз працюю експертом із соціальної реабілітації та реінтеграції».

На вулиці, під ясним небом і м’яким теплом сонця, сидить учасних бойових дій, пацієнт центру, ветеран Емін, очікуючи на інтерв’ю. Його постава дещо напружена, певно, відчуває деяке хвилювання, адже така увага йому здається неприродною. Проте тепла усмішка вказує на його доброзичливість, і це допомагає розвіяти будь-яке занепокоєння. Емін народився в Маріуполі, але десять років свого життя провів в Одесі. Спочатку його не взяли до війська через донецьку прописку, однак пізніше ситуація змінилася. Коли почалося повномасштабне вторгнення, його зарахували до лав армії. До реабілітаційного центру військовий потрапив після того, як під час бойових дій на Запорізькому напрямку втратив ліву ногу. «Я перебуваю тут місяць, проходжу реабілітацію, протезуюся та вчуся наново ходити. Лікування в «Superhumans» це як лакшері курорт, – ділиться хлопець. – Це приклад для медичних закладів в Україні».

На запитання про реакцію суспільства на людей з інвалідністю ветерани знітилися. «Все визначається вихованням людей. Чим ближче люди живуть до фронту, тим більшу мають повагу до військових. Вони розуміють, що це люди, які їх боронять і захищають», – розповідає Андрій. – Ми всі з однієї коробочки. Хтось дивиться з жалем, хтось – із цікавістю, а хтось дякує, і це дуже приємно. Але є й ті, які намагаються відвернутися і зробити вигляд, що не бачать. Реакція людей різна. Одного разу бабуся, коли побачила мене з протезом, навіть хрестилася (сміється). Розуміння – це найголовніше».

З особливим запалом хлопці заговорили про «KORDON RACE 2024». Уже три роки змагання у Львові збирають навколо себе людей з різних сфер життя. У програмі є  біг з перешкодами, майстер-класи з тактичної медицини, мінної безпеки, роботи кінологів та навіть можливість постріляти з джавеліна за допомогою VR-тренажерів. Цьогоріч організатори додали нові елементи – індивідуальні забіги, включаючи спеціальні категорії для ветеранів і дітей, що дозволило ще більше розширити коло учасників і додати нові виклики.

«KORDON RACE» створює унікальну платформу для спільної роботи та підтримки, надихаючи всіх учасників на нові досягнення і взаєморозуміння. Андрій розповідає про свій досвід участі: «Нас спершу запросили для консультацій з питань ветеранської праці. Вдруге ми приїхали на самі змагання. Хлопці отримали позитивні емоції та новий досвід. І хоча нас обігнали інші учасники, всі відчули, що це справжній виклик для всіх нас. Обов’язково братиму участь ще, мені дійсно сподобалося».

Емін ділиться своїми враженнями, у той час його очі світяться від радості, а усмішка не сходить з обличчя: «Для мене це були круті емоції. Це саме ті моменти, які дарують сенс і бажання жити. Ти не просто існуєш, а відчуваєш, що постійно намагаєшся досягти чогось нового і рухатися вперед. Такі змагання дарують максимальний адреналін і відчуття справжнього життя, не зважаючи на інвалідність».

Андрій розповідає, що для хлопців організовують різні види відпочинку та активності: риболовля, стрільба з лука, катання на гідроциклах, походи на природу, виїзд на каяки. Це дозволяє їм брати участь у тому, що подобається. Андрій на мить замислюється та, усміхаючись, промовляє: «Коли є інвалідність, можливі два варіанти: стати овочем і валятися на ліжку або – жити на повну. Кожен робить свій вибір сам!»

Авторка Юлія Бабічин

Фото Микити Ковиньова

To top