Законопроекти для поліпшення стану довкілля, сотні справ проти браконьєрів, вирубки лісів та забруднення довкілля, активне висвітлення екопроблем та шляхів їх вирішення – здавалося б, це створює підґрунтя для вирішення екологічних проблем та переходу суспільства на новий рівень екологічної свідомості. Проте ситуація з екологією в Україні не покращилась. Навпаки, спостерігаємо тенденцію до значного забруднення повітря, водойм, морського узбережжя та збільшення радіаційних викидів.
Окрім локальних порушень, таких як неправильна утилізація сміття, незаконна вирубка лісів в Карпатах та порушення санітарних норм підприємствами, додається глобальна проблема – війна. Щодня вона знищує десятки квадратних кілометрів території, залишаючи українцям випалену землю. Страждають не лише люди, але й флора та фауна, що знаходяться на лінії фронту та поблизу неї.
Наслідки війни вже завдали значної шкоди екологічному стану України, і для відновлення знадобляться роки цілеспрямованої політики та стратегічного відновлення за участі фахівців.
З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Україна зазнає не лише воєнних та економічних, але й екологічних втрат. Відповідно, теми, що були в центрі уваги екотематичних медіа у 2021 році, поступилися місцем проблемам, спричиненим активними бойовими діями.
Далі розглянемо найгучніші екологічні теми, що фігурували в українських екотематичних виданнях перед повномасштабним вторгненням (у 2021 році), а також найбільші екологічні проблеми після 24 лютого 2022 року та вплив війни на довкілля.
Екологічні проблеми в медіапросторі України у 2021 році
2021 рік в екологічному контексті України був відзначений не лише висвітленням проблем довкілля, але й прийняттям амбітних державних цілей. У центрі уваги медіа опинилися такі питання як Другий національний визначений внесок до Паризької угоди. Ухвалення цього документу стало важливим кроком на шляху до скорочення викидів парникових газів. Україна зобов’язалася скоротити їх на 65% до 2030 року порівняно з рівнем 1990 року. Ціль була амбітною, особливо на тлі того, що Європейський Союз встановив для себе менш радикальний показник – 55%.
Реалізація цього плану потребувала значних фінансових ресурсів – близько 102 млрд. євро. Тому наприкінці 2021 року активно обговорювалися різні моделі та шляхи залучення інвестицій.
Ця тема широко висвітлювалася не лише в екологічних виданнях, але й на загальнонаціональних новинних ресурсах. “Рішуче дотримуючись Паризької угоди, Україна обіцяє подальше скорочення викидів вуглецю”, – йшлося в матеріалі, опублікованому на сайті ООН в Україні. Ecobusiness також оптимістично повідомляв про цю ініціативу, посилаючись на дані Міністерства екології та природних ресурсів України.
Більшість медіа позитивно оцінили цей крок, підкреслюючи проєвропейський вектор екологічної політики України. Водночас, існувала й скептична точка зору. Деякі експерти та представники бізнесу висловили сумніви щодо реалістичності досягнення поставлених цілей. Вони звертали увагу на відсутність чіткого плану дій, дорожньої карти та механізмів залучення інвестицій. На порталі “Екополітика” вийшла стаття “Екологічний патріотизм по-українськи: навіщо нам амбіційний НВВ2?”, в якій порушувалися питання попереднього досвіду реалізації подібних ініціатив, фінансування та доцільності таких заходів у світовому масштабі. Автори зазначали, що, можливо, варто зосередитися на вирішенні більш нагальних проблем, таких як якість питної води, сміттєзвалища та вирубка лісів.
GMK Center також скептично відреагував на нововведення, зосереджуючись на його соціально-економічних наслідках. Експерти, зокрема заступник міністра розвитку економіки Тарас Качка та директор “Центру економічного відновлення” Кирило Криволап, наголошували на необхідності збалансованого підходу до скорочення викидів та економічного розвитку країни.
Володимир Омельченко, директор енергетичних програм “Разумков центру”, у своїй статті “Чи можливо досягнути більш амбітних цілей за менших втрат?”, також висловив скептичне ставлення до завищених, на його думку, зобов’язань влади. Він запропонував шляхи декарбонізації, але водночас звернув увагу на можливі негативні наслідки, такі як підвищення тарифів на електроенергію та необхідність значних інвестицій у модернізацію енергетичної інфраструктури.
Національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок. Ця тема також активно обговорювалася в медіа у 2021 році. План, затверджений ще у 2017 році, передбачав скорочення викидів від промислових підприємств. У 2021 році до нього були внесені зміни, що викликало жваву реакцію в медіа. Зокрема, йшлося про перенесення термінів реалізації проєкту до 2038 року. Екологічні ресурси, такі як SaveDnipro та Green Post, висловили занепокоєння цим рішенням. Вони наголошували на важливості дотримання встановлених термінів та фінансування Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок. У 2021 році платформа Green Post опублікувала аналітичний матеріал, який викликав широкий резонанс в екологічній спільноті. У ньому йшлося про те, як зміни, прийняті урядом, ставлять під сумнів виконання Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок та як це негативно вплине на довкілля. Авторка матеріалу не стримувала емоцій. Її обурення викликали правки, які дозволяють застарілому неекологічному обладнанню працювати ще 10 років. Крім того, з документу зник опис технічних рішень, які мали б знижувати викиди. Це означає, що власники установок зможуть самостійно обирати ці рішення, не погоджуючи їх з відповідними органами.
На момент публікації матеріалу, міністр енергетики виступав проти перенесення кінцевих термінів реалізації плану до 2038 року. Проте, згодом ці терміни все ж таки були перенесені. Більшість екологічних ресурсів обмежилися констатацією факту змін, не даючи оцінки щодо їх впливу на виконання плану.
Можливо, на початку 2025 року тема викидів від великих спалювальних установок не здається надважливою. Проте, в порівнянні з локальними екологічними проблемами, якими був наповнений 2021 рік, це питання має значно помітні масштаби.
Річ у тім, що викиди від українських теплових електростанцій є найвищими в Європі. За даними організації EMBER, у 2018-2019 роках українські ТЕС продукували 72% викидів від усієї європейської теплоенергетики. За оцінками експертів, забруднене повітря через українські теплоелектростанції стало причиною понад 2500 смертей в Україні та близько 1300 смертей у сусідніх країнах Європи.
Екологічні події під час повномасштабного вторгнення та їх висвітлення в екотематичних медіа
Після 24 лютого 2022 року кількість екологічних змін значно збільшилася, і, відверто кажучи, війна негативно вплинула на наше довкілля. Щодня бойові дії завдають суттєвої шкоди природі. За три роки повномасштабного вторгнення війна спричинила серйозні екологічні трагедії та ледь не призвела до техногенних катастроф. Розглянемо детальніше ці події та реакцію на них екотематичних медіа.
У перші дні та тижні повномасштабного вторгнення було завдано ударів по нафтобазах (знищено близько 60 об’єктів), що одразу призвело до забруднення повітря. Під удар потрапили й склади боєприпасів, вибухи та горіння яких можна порівняти зі шкодою від горіння нафтобаз. Протягом березня 2022 року було знищено великі хімічні та металургійні підприємства, серед яких найбільш відомі – «Азовсталь», Авдіївський коксохімічний завод, Лисичанський нафтопереробний завод. Безпосередні вибухи боєприпасів, згоряння військової техніки разом із пальним на лінії фронту щодня забруднюють не лише атмосферу, а й ґрунти. Збита авіація неодноразово падала у водойми чи море. Знищені військові судна, які часто мали на борту паливно-мастильні матеріали та боєприпаси, завдали чималої шкоди Чорному та Азовському морям.
Станом на січень 2024 року, за даними Міндовкілля, сума збитків через війну оцінюється у понад два трильйони гривень. Через постійні обстріли утворилося понад 750 тисяч тонн відходів руйнації, якими вже забруднено близько 30 мільйонів гектарів території України.
Серебрянський ліс: трагедія, спричинена війною
Знищення Серебрянського лісу стало однією з найбільших трагедій, спричинених війною в Україні. З 2022 року через територію заказника пройшла лінія фронту, тож місцевість, яка донедавна була домівкою для рослинного і тваринного світу, занесеного до Червоної книги, перетворилася на випалену землю. Ця подія набула широкого розголосу, про неї говорили не лише в екологічних медіа.
“Нікого немає, тільки лис контужений”, – поділився з журналістами NV один із бійців 63-ї ОМБр. Ця цитата і стала заголовком до невеликого матеріалу, присвяченого трагедії Серебрянського лісу. Інформагенція “РБК-Україна”, яка аж ніяк не є профільним екотематичним медіа, також не залишилася осторонь цієї події. Використавши відеоматеріал з офіційної сторінки МВС України, редакція розповіла про важку ситуацію на лінії оборони в районі лісу, але матеріал був виключно інформаційним, тож аналізу та думок щодо того, як знищення заказника може вплинути на екосистему України в подальшому, тут немає.
У липні 2024 року УНІАН (так само не екотематичне медіа) опублікував досить велике інтерв’ю з комбатом бригади “Буревій” Володимиром Ждановим. І хоча медіатекст більше розкриває питання тактики та особливостей ведення бою на цій ділянці, тут присутні й екологічні складові. Зокрема, йдеться про проблему пожеж, що постійно виникають під час обстрілів, та про те, як військові навчилися локалізовувати цю проблему. Порушено питання й сильного замінування лісу як з української сторони, так і з боку противника. Комбат, на запитання редакції, дає невтішні прогнози, припускаючи, що внаслідок мінування і через 50 років тут не буде безпечно.
ТСН у рубриці “Війна” навесні 2024 року також не оминула стороною події Серебрянського лісу та випустила одразу кілька новинних матеріалів, у яких демонструвала стан лісу. Тексту тут небагато, та весь масштаб подій показано у фото/відеозвіті. На кадрах – мертві випалені стовбури дерев, повітря в димці та яскрава пожежа на горизонті. Відео демонструє випалену землю, поодинокі воронки від авіабомб, артснарядів та залишки металобрухту – донедавна військової техніки. Незважаючи на малоінформативний текст, відеоряд, відзнятий з дрона, наче переносить глядача на місце, де проходили бойові дії, наслідки яких ще довго спотворюватимуть місцевість.
Підрив Каховської ГЕС: трагедія, що сколихнула світ
Попри те, що ця подія сталася ще на початку літа 2023 року, вона залишається однією з наймасштабніших трагедій, яка забрала сотні життів, знищила десятки населених пунктів та природні ресурси, завдала прямих і непрямих фінансових збитків державі. На підрив дамби Каховської ГЕС одразу відреагували більшість медіа: як екологічних, так і загальнополітичних. Новина вийшла за межі українських ЗМІ, і про Каховську ГЕС одразу написали BBC, The New York Times та інші закордонні ресурси, які розповідають на своїх сторінках про перебіг подій війни в Україні.
Редакція BBC News Україна створила цикл матеріалів, присвячених цьому злочину. У перший день команда оперативно випустила об’ємний репортаж, де пояснила ситуацію, що сталася, додаючи фотозвіти з уже затоплених населених пунктів. Оскільки події розгорталися на момент виходу матеріалу, редакція поінформувала про потенційні ризики, які населені пункти будуть під загрозою, про те, як вивозять людей, а також про важливі екологічні питання, зокрема, чи є загроза для АЕС та хто залишиться без води. Завершила редакція свій репортаж відповідями на питання, як це сталося та як реагує світ, додавши коментарі та заяви Голови Європейської ради Шарля Мішеля, Генерального секретаря Ради Європи Марії Пейчинович-Бурич та Канцлера Німеччини Олафа Шольца.
Буквально за 4 дні на BBC вийшов матеріал, вже екологічного спрямування, він аналізував, як знищення греблі зашкодить українському довкіллю і які незворотні зміни це спровокує. Журналісти залучили експертів, аби об’єктивно оцінити наслідки події, які, до слова, за підрахунками спеціалістів, виявилися різними. Незмінним залишається той факт, що замість ріллі буде пустеля через зупинку водопостачання сільським господарствам. Негативно вплинули на довкілля й потоки води, що несли в собі сміття, хімікати та навіть міни. Масова загибель риби та тварин теж виявилася неминучою. Підсумовується матеріал висновками експертів та ймовірними наслідками як короткострокової, так і довгострокової перспективи.
Ще одна аналітика, яку запропонувала BBC за кілька днів після підриву дамби, має політично-екологічну орієнтацію. Тут журналісти оцінюють перспективу Каховського водосховища та розглядають різні сценарії розвитку подій, відповідаючи на питання «відновити, покращити чи залишити як є?». Цей досить об’ємний матеріал містить ретроспективу – історію створення та роботи ГЕС, а також ставить питання про недоречність відновлення Каховської ГЕС через потенційну шкоду довкіллю, зокрема, цитується думка київського еколога Михайла Петелицького, який вважає, що «відновлення Каховської ГЕС буде більшим злочином проти довкілля, ніж її руйнація». Зокрема, висловлюється ідея, щоб перейняти європейський досвід з відновлення природної течії річок, що на Заході вже стало трендом. У тексті присутня й думка іншої сторони експертів та описуються причини для відновлення дамби. Втім, редакція підсумовує матеріал підрахунками: аби побудувати нову ГЕС, знадобиться щонайменше 5 років (за умови роботи щоденного чи навіть цілодобового режиму будівництва) та близько одного мільярда доларів. Це наводить на думку про неможливість реалізації проєкту силами українського бюджету, тож аби розпочати відновлення, потрібно буде не лише затвердити план, але й знайти партнерів.
Одним із якісних прикладів висвітлення подій на Каховській ГЕС у нішевих став цикл текстів ресурсу «Екополітика». Перша публікація – оперативна новина, яка вийшла в перший день трагедії. Тут коротко розповіли про перебіг подій з посиланнями на заяви прем’єр-міністра та Голови Офісу Президента України, а також про рішення, прийняті під час засідання РНБО. Текст підкріпили зворотним зв’язком екологічної спільноти, а також інфографікою, яка наочно демонструє наслідки підриву ГЕС.
Наступна публікація «Екополітики» не повторювала хронологію подій, натомість наочно продемонструвала масштаби злочину. Редакція посилається на думку OSINT-дослідників, які прирівняли наслідки від руйнування (екологічні та економічні) до наслідків використання тактичної ядерної зброї.
Третій матеріал, що вийшов у день трагедії, має виключно екологічне спрямування. Редакція повідомляє, що в річку Дніпро потрапило 150 тонн машинного мастила з Каховської ГЕС та про існуючі подальші ризики. У публікації приділено увагу й подальшій координації дій для евакуації населення та збереження людських життів.
Знищення лісів та забруднення повітря: екологічні наслідки війни в Україні
Незаконна вирубка лісів була однією з екологічних проблем ще до повномасштабного вторгнення. Особливо у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях систематично “ловили на гарячому” місцевих спритників, які займалися “бізнесом” без будь-яких дозволів. Порушення реєстрували екоінспектори та лісничі, направляли до правоохоронних органів, згодом такі справи передавали до суду. За рік в екотематичних виданнях (“Екополітика” чи Green Post) можна було знайти десятки новин із подібними справами. Та незважаючи на систематичні порушення, вирубка лісів була локальною історією, хоч і частоповторюваною.
Та незабаром усе змінилося. Інститут аналітики та адвокації навесні 2023 року випустив дослідження, в якому проаналізував, яких екологічних збитків зазнало довкілля через війну. Згідно з їхніми даними, ще наприкінці 2022-го постраждало понад 3 мільйони гектарів лісів (це третина лісового фонду України). Експерти вважають, що на відновлення лісів потрібно буде не менше 10 років. Але повністю відновити їх не вдасться, адже деякі вже втрачені назавжди. Здебільшого втрата лісів відбувається через обстріли, що спричиняють сильні пожежі, у яких гинуть не лише дерева, а й мешканці лісу. Утім, не лише через пожежі страждає ліс. У квітні 2024-го NGL.media випустило журналістське розслідування, де наочно продемонструвало вирубку лісів російською армією. Йдеться про знищення понад 60 тисяч гектарів українських лісів, вартість збитків складає понад 14 млрд грн. Ресурс журналістських розслідувань наводить методологію свого дослідження та демонструє, яким чином здійснювалися підрахунки. Окрім тексту, публікація містить графічні елементи, з якими читач може взаємодіяти, а саме супутникові знімки місцевості у Луганській області за вересень 2021 та 2023 років. Пересуваючи повзунком знімок однієї місцевості з одного ракурсу, але з дворічною різницею в часі, бачимо зелені ділянки місцевості, які стали земляного кольору. Це і є знищені ліси. NGL розповідає про роботу військових мобільних лісопильних комплексів, частина отриманої сировини йде на фортифікації російської армії, все інше реалізується в комерційних цілях. За аналогією супутникові інтерактивні знімки опублікувала редакція вже з Донецької області. Так само порівнюється ситуація за вересень 2021 і 2023 років, і відмінності між знімками тут значно суттєвіші, ніж на попередніх фото. За даними редакції, ситуація в Харківській та Херсонській областях не менш невтішна. Тут ліси займали мінімальну площу. Зараз же частина лісового фонду цих регіонів знищена, а майже половина зі вцілілих – замінована. Редакція показала й те, наскільки серйозно постраждали ліси внаслідок підриву Каховської ГЕС. Супутникові знімки, зроблені через 2 дні – за 5 та 7 червня 2023 року – локально демонструють наслідки на одній із місцевостей. Глобально ж, за підрахунками експертів, тоді затопило майже 55 тисяч гектарів лісу на лівобережжі. Розслідування підсумовується наслідками цих подій для екології, а це скорочення біорізноманіття, ризики висихання водойм, зростання ймовірності виникнення пожеж, а також суттєве погіршення стану повітря.
Забруднення повітря під час війни: недооцінена загроза
Про те, чим ми дихаємо, неодноразово писали екотематичні та суспільно-політичні медіа. Ще в червні 2022 року, за даними соцопитування, яке поширила «Українська правда», забруднення повітря для більшості опитаних було найменш критичним наслідком війни. Втім, забруднення повітря через війну щодня набуває все більших масштабів. Вже знайомий нам Інститут аналітики та адвокації виділив цілий ряд аспектів, що впливають на забруднення повітря. І з приходом війни факторів, що забруднюють повітря, стало значно більше. З основних чинників ресурс виділяє масове використання дизельних та бензинових генераторів, які вимушено використовують бізнеси (від найменших до найбільших) банально, щоб існувати. Для розуміння дійсності, за 2022 рік в Україну завезли майже 670 тисяч генераторів. 1 літр бензину забруднює приблизно 15 кубічних метрів повітря, а в масштабах кількості генераторів на вулицях – це питання, яке однозначно потребує регуляції та є недооціненим з точки зору масштабів нанесення шкоди довкіллю. Так, ДВЗ (двигуни внутрішнього згорання) спричиняють викиди оксидів вуглецю, оксидів азоту, чадного газу, сажі та дрібнодисперсного пилу. Останній проникає в кров та судини, що спричиняє дисфункції головного мозку та нервової системи. Усі ж інші компоненти шкодять в першу чергу нашим легеням. Ресурс підраховує, що на момент публікації дослідження пошкоджено, зруйновано або захоплено щонайменше 109 заводів/підприємств. Детонація боєприпасів, горіння військової техніки разом з пальним, атаки на місця збереження боєприпасів так само суттєво забруднюють наше повітря. Ресурс зазначає, що приблизно 30% території України вкриті мінами, вибухи яких частково й спричиняють горіння.
Як змінилося висвітлення екопитань в медіа за останні кілька років? Короткі підсумки
З початку повномасштабного вторгнення екологічним питанням в медіа стали приділяти значно більше уваги. На жаль, це відбувається не через підняття екосвідомості суспільства чи розширення нішевого ринку ЗМІ. Головним тригером стали події війни, які набули надзвичайно великих масштабів та негативно вплинули не лише на життя людей, але й завдали незворотної шкоди довкіллю. І найгірше, що в контексті війни таких руйнівних подій безліч. Це й спричиняє інфоприводи, висвітлення яких виходить за рамки профільних медіа, і екотематичні матеріали (особливо про катастрофи) одразу з’являються на загальнополітичних чи суспільних ресурсах як цикл публікацій чи репортажів. Про екоподії в Україні почали говорити і за кордоном (знову-таки політичні медіа). Так, після підриву дамби Каховської ГЕС одразу ж відгукнулися редакції BBC, The New York Times та інші ЗМІ, які постійно пишуть у своїх публікаціях про Україну. Втім, це стосується висвітлення лише гучних екологічних втрат і техногенних катастроф. Якщо ж брати до уваги локальні події (вони з приходом війни нікуди не зникли) – частина залишається в затінку інтересів журналістів, інша ж частина публікується, але не набуває широкого розголосу. Неодноразово спостерігалося, як матеріали про вирубку лісів або локальні порушення підприємств, що забруднюють водойми/повітря, набирали мінімальну кількість переглядів у нішевих медіа та не ставали топовими темами. Тому важливо зуміти зацікавити читача. Сьогодні не кожного хвилюватиме тема забруднення повітря, якщо щоденно в інформаційному просторі демонструють наслідки ракетних атак. І, певно, меншість читатиме розслідування про вирубку лісів чи недотримання бізнесом євроінтеграційних зобов’язань, якщо є негайні ризики, знову-таки пов’язані з війною.
То що ж далі? Невже екотематичні публікації –на паузі? Звісно, що ні. Ринок новомедійних ековидань працював як у 2021 році, так і нині, на початку 2025-го. Більше того, інфоприводів, яких би, звичайно, краще не було, стало з 2023-го значно більше. Але наразі еконапрямок не став трендом у журналістиці. І щоб його розвивати, потрібні не лише медіа, які професійно працюють у цій галузі, але й час, свідомі споживачі та законодавчі ініціативи, котрі популяризуватимуть позитивні екозміни.
Автор: Гліб Гаврилов
Проєкт #NewME фінансується за підтримки програми Erasmus+ Європейського Союзу. Підтримка Європейської Комісії у виробництві цієї публікації не є схваленням її змісту, який відображає лише погляди авторів, і Комісія не несе відповідальності за будь-яке використання інформації, що міститься в публікації.