Волонтерський центр «IDEYA.Center»: маскуємо з любов’ю та зберігаємо життя У час багаторічної війни в Україні волонтерство набуло нового масштабного значення. Явище благодійників, які є життєво важливою ланкою підтримки для українського війська та цивільних. З початком повномасштабного вторгнення на Сихові розпочав роботу  волонтерський осередок «IDEYA.Center». Спочатку це був волонтерський штаб, а згодом у приміщенні Lviv Open […]

Я народилася у Хмильовці – маленькому, захованому в горах селі, де не було ні магазину, ні аптеки. Зате були яблуні, що хиляться від плодів, та ранкові тумани, які повільно спадали з яру, наче ковдра, що вкриває стару лаву. Це село було моїм дитинством: із запахом хліба, який бабуся пекла у печі, з голосами сусідів, які […]

Волонтерство це те, що об’єднує тисячі різних людей, які здатні вплинути на долю тих, хто захищає Україну на землі, на небі та на морі. Історія двох волонтерських осередків «Львів. Опір» та «Львівська Волонтерська Кухня», які щодня виборюють місце під сонцем для ЗСУ. Місце, де обʼєднуються душі заради однієї мети – В обід тут життя вирує, […]

У просторому холі реабілітаційного центру «Superhumans» погляд падає на різнобарвних ляльок Барбі. Колись ці іграшки символізували безтурботне дитинство і мрії, але тепер вони набули нового глибшого значення. Одна з них без кінцівки, із протезом замість ніжки, а інша сидить у кріслі колісному. Вони стають не просто частиною інтер’єру, а метафорами того, що тут починається нове […]

Фото: Маркіян Вачков Автомобільне кладовище. За словами очевидців, російські військові мали блокпости на всіх виїздах із окупованої території. На деяких одразу ж відкривали вогонь. На інших, стояли, усміхались, перевіряли документи, а коли люди від’їжджали від блокпоста і вже думали, що усе минулося, росіяни розстрілювали їх у спину. Автомобільне кладовище. У кожній машині, у кожній квартирі, […]

ФОТО: Юрій БІЛАК ОЛЕКСАНДРА, 5 РОКІВ, ІРПІНСЬКИЙ МІСТ, КВІТЕНЬ 2022 РОКУ Ірпінь, відокремлений чудовим хвойним лісом, розташований за 10 км на північний захід від Києва, – мирне містечко, де оселився середній клас. Тут все створено для процвітання сім’ї. Тут багато шкіл, парків у центрі міста, дитячих ігрових майданчиків та широкий спектр розваг. Однойменна річка, що […]

ФОТО: Юрій БІЛАК МИХАЙЛО, 3 РОКИ, ІРПІНЬ, КВІТЕНЬ 2022 РОКУ Ірпінь, відокремлений чудовим хвойним лісом, розташований за 10 км на північний захід від Києва, – мирне містечко, де оселився середній клас. Тут все створено для процвітання сім’ї. Тут багато шкіл, парків у центрі міста, дитячих ігрових майданчиків та широкий спектр розваг. Однойменна річка, що звивається […]

ФОТО: Юрій БІЛАК МАКАР, 4 РОКИ, БОРОДЯНКА, КВІТЕНЬ 2022 Мама Макара Валентина родом із Центральної України, з Полтавщини. У 2007 році вона вийшла заміж за Олександра, і пара переїхала в успадковану квартиру в центрі Бородянки на головній вулиці міста. У Макара є старший брат. Їх розділяє сім років. Батьки працюють в одній компанії і з […]

ФОТО: Юрій БІЛАК КИРИЛО, 8 років, ІРПІНЬ, КВІТЕНЬ 2022 Місто Ірпінь приваблює багато нових мешканців завдяки своїй інфраструктурі, житловій забудові та близькості до Києва, що є благом для агентств нерухомості. Оля, мама Кирила, працює в одному з них. Сергій, його батько, приватний підприємець із сусіднього містечка Буча. У Кирила є старша сестра Христина, їй 13 […]

ФОТО: Юрій БІЛАК ЄЛИЗАВЕТА, 5 РОКІВ, БОРОДЯНКА, КВІТЕНЬ 2022 РОКУ Сім’я Єлизавети живе в будинку в Бородянці, динамічному містечку, розташованому приблизно за 50 км на північний захід від Києва. Її батько Олександр працює охоронцем у великій компанії, а мати Людмила разом із чоловіком розвиває невеликий бізнес, розводячи “шоу” курей. У них понад двісті чудових курей […]

Нашого будинку не стало на початку березня. Після удару з неба ночувати там було неможливо, тож ми пішли до моєї сестри, яка жила через двір.  Мій світ звузився. Раніше, якщо хочеш зателефонувати комусь в інший кінець планети, то береш і дзвониш. Якщо хочеш щось дізнатися, кілька кліків в інтернеті – і дізнаєшся. А тепер залишалося […]

Насправді ми не були готові до війни, ніхто не очікував, що нікопольські бомбосховища та підвали стануть місцем постійного проживання. Добре, що в нашій Школі мистецтв гарно облаштоване сховище. До нас постійно йшли люди, і були потрібні сухі пайки та теплі речі, щоб чимось вкритися вночі. У  лютому, березні, квітні в підвалі, напевно, було близько 60 […]

Моїм компаньйоном з рукоділля став мій чоловік. Вже й не можу згадати, звідки у нашій родині така тяглість до ремісництва, але здається, що творчий підйом почався тоді, коли ми викинули телевізор. Ліплення, малювання, плетіння, в’язання, робота по дереву – чим ми тільки не займалися. Я навіть на виделках в’язати намагалася, а якось ми купили книжку […]

Скільки себе пам’ятаю маленькою у нашому будинку в Харкові були неймовірної краси в’язані шалі. Бабуся за часів СРСР викладала російську для іноземців і була в різних країнах, тож повертаючись з однієї такої поїздки – так каже сімейна легенда – вона привезла дуже гарну вовну, яка в її руках щоразу перетворювалася на щось прекрасне. У 90-ті, […]

«Хутко всі в укриття», – кричу я з наглядового майданчика на батьківському городі.  Луна від літака в нічному небі стає гучнішою, тож я біжу в дім, налякана та роздратована, бо рідні мене ігнорують.   “Ви що робите? – видаю, щойно з’являюсь на порозі. – Треба бігти в тому, що є – у спідньому, у капцях”.  Мені страшно, […]

Я плету ночами. Ночами, коли не можу спати та прислухаюся до нічних звуків за вікном. Уже 19 місяців я плету. З невеликими перервами, коли на декілька місяців виїжджала з міста на Захід України. Плету, щоб не проспати важливого повідомлення, коли буде потрібно зібрати дітей та спуститися в підземний паркінг.  Ще 19 місяців тому я не […]

“Минуло лише кілька місяців відтоді, як ми вперше почули вибухи та зрозуміли, що почалась велика війна, але ми вертаємось з Чехії до рідного міста, щоб забрати речі.  “Тобі страшно?” – запитала я у свого сина Андрійка.  “Страшно, мамо, але треба забрати друзів”, – відповів він.  Друзі Андрія – м’які іграшки, з якими він до цього часто […]

Моя бабуся була дуже суворою. Сільська жінка, дитина війни, вона здавалася мені металевою зсередини. Я не думала про те, що її чоловік був моряком і часто йшов у плавання, а вона залишалася сама і самостійно вправлялася з великим господарством, але з дитинства пам’ятаю її величезний город із кукурудзою та якимись баштанними. Тоді здавалося, що поки […]

Все своє життя я вчусь і працюю.Трохи перебувала за кордоном: підлітком жила в Чехії, а кілька років тому – в Австралії. Світ яскравий і чудовий, але від початку повномасштабного вторгнення я в Україні, адже тут мій дім, моя земля, моя родина, моя мова. Всі не виїдуть з України, бо тоді ж росіяни просто вільно заїдуть […]

Моя історія в’язання почалася давно. Ще маленькою я дивилася на маму, яка в’яже, і мені було цікаво, як вона це робить. Мама навчала мене, але, крім шкарпеток і шаликів, у мене особливо нічого не виходило. У школі майструвати щось руками нас вчили на уроках праці, але все ж таки основна частина моєї історії в’язання припала […]

Ранок 24 лютого ми з моїм чоловіком Ігорем зустріли напівсонні, бо допізна працювали в нашій київській майстерні. Я готувала останню партію кераміки до випалу, поглазурувала всі вироби, підготувала до випалу і, страшенно втомившись, зупинилася, щоб від перенавантаження не нашкодити дитині. Тривожні валізки ми зібрали заздалегідь: до ймовірної війни мій чоловік поставився раціонально й підготував нас. […]

– О, як тут у вас затишно, – сказала бабуся, увійшовши до нашого нового помешкання. – Я завжди мріяла слухати живу музику ввечері біля каміна… – Чудово, мам, нарешті нам пощастило, і ми знайшли квартиру та ще й з піаніно! Діти тобі будуть грати, якщо, звичайно, щось пригадають, – я недвозначно подивилася на нашу четвірку […]

Моя мама в’яже багато років. Я з дитинства пам’ятаю, що бабуся в’язала. Але якщо бабуся в’язала шкарпетки чи рукавиці, то мама пішла далі: вона експериментувала з візерунками, формами, нитками. Її навчили в’язати ще в гуртку в нашому селищі. Тривалий час вона про це і не згадувала. Здається, закинула спиці і забула про них. Але раптом […]

The whole world is so closely connected (увесь світ так тісно пов’язаний) — слоган проєкту “Ательє історій”. Об’єднуючим символом “Ательє історій” є мотив “бабусин квадрат”. У різних культурах цей елемент асоціюється з метафізичними уявленнями про сталість, впевненість, силу життя.”Бабусин квадрат” починається з ланцюжків і завершується їх з’єднанням.  12 “Бабусиних квадратів” були спеціально звязані для створення […]