“Думати про війну як про покуту за наші вчинки є глибокою помилкою чи навіть оманою”

Розмова зі семінаристом Львівської Духовної Семінарії Святого Духа Олегом Сухим.

Війна впливає на духовне життя людини?

Було би дивно, якби війна не впливала на духовне життя людини. Уявіть собі, що людське життя – це річка. Життя протікає і ми проживаємо його в епоху турбулентності. Це накладає неабиякий відбиток на власну філософію розуміння Бога і світу в цілому. Я би взагалі розрізняв поняття духовності і релігійності. Простіше кажучи, релігійність – це дотримання релігійних орієнтирів, а духовність – це віддзеркалення зовнішнього світу через призму у внутрішній світ людини. Це складна філософська категорія. Додам ще й те, що люди часто говорять про війну як про матеріальне дійство. Насправді ж, війна – це більш ніж не матеріальне явище. Вона підштовхує нас до переоцінки цінностей у цьому мінливому світі. Ми повинні заново ставити собі запитання: що таке добро, справедливість, патріотизм, любов, дружба. 

Якщо Бог захоче, то війни завтра не буде? І якщо так, то чому тоді вона досі триває?  

Бог цього хоче прямо зараз. У компедіумі Катехизму Католицької Церкви написано: “Чому існує зло, якщо Бог всемогутній і всепередбачливий? На це питання, таке ж болюче, як і таїнственне, можна від­повісти тільки з огляду на цілість християнської віри. Бог жодним чином, ні посередньо, ні безпосередньо, не є причиною зла. Він проливає світло на таємницю зла у Своєму Синові, Який помер і воскрес, щоб перемогти те велике моральне зло, що ним є люд­ський гріх – корінь усього іншого зла”. Бог не створює лиха, катастрофи та війни, щоб подивитися серіал з людського життя. Він створив нас на Свій образ та подобу. 

Ця війна – це покута українців за їхні гріхи? 

Я би повірив, що війна – це покута за гріхи, якби не той факт, що там гинуть діти. Бо діти ще не мають за що нести покуту. Тим більше, Бог не заставляє людей каятися. Він не наводить на людей лиха, катастрофи та світові війни. Письменник Бруно Ферреро глибоко занурюється у людську душу, оголює її. Так автор промовляє зі своїх книжок і закликає нас зрозуміти, що якщо ми не бачимо логіки, то там є інша логіка. Мені здається, що причиною війни є не покута, а бажання однієї людини прославитися понад усе. Повірте, покута – це не спосіб відплати за скоєне, а спосіб боротьби з гріхом, який має приносити людині духовну користь. А який у нас є гріх перед Росією? Чим ми завинили Росії? Дивні насправді запитання. На мою думку, ця війна – це спроба містера Ікс увійти в історію як видатний полководець чи генералісімус. Тому думати про війну як про покуту за наші вчинки є глибокою помилкою чи навіть оманою. Світ працює трохи по-іншому. 

Чи покидає Бог людей напризволяще? Чи залишає їх без свого святого нагляду?

Ісус Христос стікав кров’ю, Він помирав у дуже страшних стражданнях. Ісус кричав: “Алуї, Алуї, лама савахтані” (“Боже мій, Боже мій, чому Ти єси мене покинув?”). Це написано у псаломі 21. Було би нонсенсом, якби ми сказали, що Бог забув про Ісуса. Ні! Навпаки, Він був найближче до нього у цей момент. Бог ніби помирав разом з Ісусом, коли Той був змушений терпіти неймовірний біль. Але я також наведу приклад Другого Послання до Коринтян: Нас переслідують, та ми не покинуті Богом; нас збивають з ніг, та ми не гинемо”. У цьому і є вся суть християнської віри. Хороший пастор ніколи не зможе покинути свою отару. Ісус був покинутий навіть самими апостолами, але не Богом. Господь є всюдисущим. Але, щоб відчути Його присутність, можливо нам варто бути такими ж вірними як апостол Йоан?  

Релігійні філософи кажуть, що війна – це криве дзеркало суспільства. А криве дзеркало Росії – це Буча. Що вони мають на увазі? 

А тут немає нічого складного у цій концепції. Її можна дуже легко зрозуміти. Дозвольте мені трохи побути адвокатом росіян. Так от, насправді, знаєте, що є, напевно, найпотужнішою зброєю проти страху іншого? Це розуміння того, наскільки ти сам страшний. І тут ось, звичайно, важко пояснити людям, які звикли судити з такої позиції моральної чистоти. Вона завжди спрямована на іншого. Як правило, цей інший – це той, до якого можна дотягнутися рукою і сказати: “Подивіться ось це зло, ось це злочинці”

Чи можна з християнського погляду виправдати звірства у Бучі?

Ні! Ми не повинні виправдовувати абсолютне зло. Це суперечить догмам, доктринам та концепціям Церкви. Якщо ми почнемо говорити про те, що звірства – це вимушений чи навіть необхідний крок російського солдата, то матимемо справу із хулою на Духа Святого, коли говоримо, що зло є добром, а добро є злом. Це єдиний гріх, який Бог не прощає.

Яке Ваше ставлення до УПЦ МП та чи варто заборонити цю церкву в Україні?

Знаєте, чому я не відповім на Ваше запитання? Тому що заборона церкви чи, скажімо, будь-якої релігійної установи у цілому – не означатиме припинення існування цієї інституції, у цьому випадку Церкви. Якщо люди в Україні хочуть мати приналежність до Української Православної Церкви Московського Патріархату, то жодні заборони не зможуть викорінити цю Церкву. Чи пам’ятаєте, як греко-католицьку церкву переслідували шість століть? Але ми змогли впродовж цього часу себе зберегти, попри утиски, заборони та переслідування. Повертаючись до Вашого запитання, ми повинні пояснити людям, що таке Московський Патріархат і куди йдуть пожертвування вірян. Скажу дуже непопулярну фразу: краще нехай буде їхня діяльність у всіх на виду, ніж коли ми будемо їх переслідувати і їхня діяльність стане підпільною.

Зараз такий час, коли християни бачать, як на їхніх очах зло перемагає добро, а вони безсилі. Де Бог, коли людей з усіх боків оточує насилля та ненависть?

Бог саме там, де нібито його немає: де страждають, помирають і де люди відчувають, що їх усі покинули, навіть Бог. А Він якраз разом із ними страждає і поділяє цей стан богозалишення. На хресті Ісус кричав: “Боже мій, Боже мій, для чого ти мене залишив?” На хресті він почував себе зовсім покинутим усіма і навіть Батьком. Саме коли нам здається, що Бога немає, коли ми почуваємося покинутими – Бог особливо близько у той момент.

Одного разу Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук), ділився своїми переживаннями із папою Франциском у Сикстинській капелі. І Верховний архиєпископ, бачачи шедеври Сандра Боттічеллі та Мікеланджела Боунаротті раптом запитав: “Чому Бог воскресив УГКЦ після падіння Радянського Союзу, чому Господь вдихнув, у колись мертве і складене до гробу тіло нашої церкви, отой подих Воскреслого Спасителя, подих Святого Духа?”. І тоді Папа Римський відповів: “Видно, Ви маєте якусь особливу місію у Вселенській Церкві і у сучасному світі”. Що, на Вашу думку, він мав на увазі?

Йосип Сліпий був у засланні і правив літургії. Наш владика Йосиф брав родзинки, замочував їх у воді та причащав людей. Це показує наш незламний дух, який бореться за правду. Ви пам’ятаєте 2001 рік? Страшенна злива, отці казали: “Та хто буде йти у таку погоду?” А іподром ледь вмістив усіх охочих, які хотіли побачити та почути папу Івана-Павла ІІ. Бог зрозумів, що ми ніколи не здамося і тому воскресив нашу церкву, вивів її із підпілля.

Розмовляв Максим Шаран

To top