ФОТО: Юрій БІЛАК
КИРИЛО, 8 років, ІРПІНЬ, КВІТЕНЬ 2022
Місто Ірпінь приваблює багато нових мешканців завдяки своїй інфраструктурі, житловій забудові та близькості до Києва, що є благом для агентств нерухомості. Оля, мама Кирила, працює в одному з них. Сергій, його батько, приватний підприємець із сусіднього містечка Буча.
У Кирила є старша сестра Христина, їй 13 років.
Вони комфортно живуть у будинку в центрі Ірпеня, де діти успішно розвиваються. Місто також інвестує значні кошти в спортивні та культурні об’єкти, що дозволяє Кирилові займатися улюбленим видом спорту – футболом – у клубі. Усе поруч із будинком – від магазинів до парків…
О 6 ранку 24 лютого 2022 року в Олі задзвонив телефон, розбудивши її. На іншому кінці проводу були її батьки: “Ти бачила новини? Росія вторглася, війна!” У той самий час вона отримала смс зі школи Кирила та Христини: “Уроків сьогодні не буде. Будь ласка, залишайтеся вдома”.
Рух на вулицях дуже швидко став інтенсивним, а магазини були переповнені. Перед недовірливими очима родини Кирила відкрився інший світ.
Місцева рада зібрала всіх наявних лідерів громадянського суспільства, в тому числі з ОСББ, щоб провести інструктаж з безпеки для мешканців Ірпеня.
Незважаючи на ці поради, батьки Кирила поки що не думають залишати свій будинок.
Незабаром почули постріли, в небо піднялися ворожі гелікоптери та літаки, які випускали ракети вдалину. Оля каже, що вони “ніби увійшли в густий туман тривоги і страху”.
Спочатку Кирило сприймає ситуацію як “пригоду”, але поступово, коли бомбардування стають все ближчими і ближчими, а вода, газ і електрика поступово зникають, його сприйняття змінюється і переростає в справжню тривогу. Ночі, проведені в підвалі, зовсім не були спокійними. Він каже: “Коли ми поїдемо до бабусі? Мені тут страшно!”.
Вони залишалися в Ірпені до того дня, коли на подвір’я сусіда впала фугасна бомба і будинок загорівся.
5 березня рішення було прийнято швидко, вони завантажили машину і вирушили єдиною дорогою, яка все ще перебувала під контролем України. Вони їхали на захід, але тривога на блокпостах зростала. Кирило щоразу ставить одне й те саме запитання: “Це наші?” З кожним кілометром тривога зникає.
Вони приїхали до бабусі в Хмельницьку область, де пробули більше місяця. Там вони були щасливі, але сумували за своїм життям і домівкою.
Вони зраділи, дізнавшись, що на початку квітня під тиском українських сил росіяни не змогли більше утримувати свої позиції на північ від Києва і відступили з півночі України.
Сім’я Кирила бачила звірства, які скоїли росіяни, на українському та іноземному телебаченні: зруйновані міста, випадки катувань, зґвалтувань і страт без суду і слідства. На жаль, південь і схід все ще окуповані.
18 квітня влада дозволила цивільним доступ до міста. Вони вирішили негайно вирушити в дорогу.
Через вікно машини Кирило бачив спустошені, спалені та зруйновані будинки і будівлі, здогадуючись, в якому стані будуть їхні.
Зрештою, це було перед їхніми очима: вибиті вікна, частково пошкоджений дах, осколки в стінах. Перші кілька тижнів було важко, бо не було ні електрики, ні газу. Магазини ще були зачинені. Але вони були вдома.
Батько Кирила створив благодійний фонд “Відновлення добробуту”, який взявся надавати допомогу і підтримку солдатам і цивільному населенню відповідно до їхніх потреб.
Щодо ринку нерухомості в Ірпені, Оля пояснює: “Від 2023 року діє державна програма під назвою “Єоселя” (Yèossèlia). Держава і банки надають пільги військовослужбовцям, членам їхніх сімей, а також переселенцям з окупованих територій”.
До лютого 2022 року Кирило був щасливим, мав мрії та дитячі бажання. Тепер його дитинство поступилося більшій серйозності та турботам.
Проте він продовжує грати у футбол і приєднався до клубу “Real de Madrid Foundation”! Соціально-спортивну школу, яка допомагає дітям, що живуть у складних соціально-економічних умовах по всьому світу, а тепер і в Ірпені.
Родина Кирила вважає, що їм дуже пощастило, адже їхній будинок ще в задовільному стані, чого не можуть сказати про себе сім’ї багатьох його друзів.
Я сфотографував Кирила тут, у будівлі біля його будинку, куди він колись приходив гратися з однокласниками.
Повернувшись, вони виявили дірки від куль у своєму будинку.
(Опубліковано із дозволу автора. Переклад з французької мови)
Першоджерело: dawn.yourybilak.com