Це історія про Олексія, будівельника з 25-річним досвідом за плечима. Його професія не про бетонні стіни, це про майбутній будинок, затишок для чиєїсь родини. Він почав будувати, бо любив творити, хотів залишити щось після себе.
«Я завжди вважав, що будь-яку роботу можна виконати: не треба поспішати, потрібно вчитися і дотримуватися послідовності…»
Як ви прийшли у професію будівельника?
Я побачив можливості та перспективи розвитку цієї сфери. Ще будучи студентом, мріяв стати будівельником. Згодом здобув другу вищу освіту за цим фахом і більше професію не змінював. Працюю у будівництві вже 25 років, хоча спершу навчався на педагога з баяну.
З чого починався ваш перший досвід у будівництві?
З підробітків. Допомагав майстрові: виконував демонтаж, дрібні ремонти, зривав шпалери, збивав штукатурку. Відчув перші заробітки – і так усе й почалося. Після навчання знайшов перший об’єкт, домовився за оголошенням. Ми працювали бригадою з трьох людей, і я постійно вчився. Уже після першого об’єкта вмів шпаклювати й класти плитку. Я завжди вважав, що будь-яку роботу можна виконати: не треба поспішати, потрібно вчитися і дотримуватися послідовності. Як у тетрісі – все поступово складається. Починаєш із малого – будуєш велике. Так, були моменти втоми, особливо коли працював сам, але сказати, що було дуже важко, не можу.
Як змінювалася ваша робота з роками?
Зараз я зосередився на бетонних роботах: фундаментах, фундаментних плитах, перекриттях, стінах, колонах, балках – усім, що пов’язане з бетоном. Раніше будував будинки «під ключ», виконував і кладку, і покрівлю, але зрозумів, що неможливо однаково добре робити все. Потрібна спеціалізація, щоб бути професіоналом, працювати швидше й якісніше та відповідно заробляти. Наприклад, покрівля потребує великого досвіду й швидкості
«Пам’ятний для мене будинок у Миколаєві, який робив з нуля.»
Які об’єкти або проєкти вам найбільше запам’яталися і чому?
Пам’ятний для мене будинок у Миколаєві, який робив з нуля. Це був мій перший дах із черепиці, масивна конструкція з металевими елементами та колонами, двоповерхова будівля. Там же я вперше самостійно робив гвинтові сходи. Результат мені дуже сподобався — досі зберігаю світлини.
Чи є випадок із роботи, який ви досі згадуєте?
Пам’ятаю, як будував свій перший власний будинок. Не пригадую, щоб було страшно, але зараз, мабуть, було б. Тоді я із сім’єю деякий час жив під відкритим небом: ішов дощ – ванну накривали плівкою, самі теж ховалися під плівкою. Головними труднощами були фінанси, але мотивації вистачало. Будував із того, що заробляв: заробив – купив камінь, звів стіни, не вистачило на поверх, заробив іще, придбав метал, виставили опалубку, замовили бетон. Конструкцію звів швидко, приблизно за три місяці, на початку літа. Коли народилася друга дитина, ми вже там жили. Це було важко, але воно того вартувало. І зараз хотів би з нуля збудувати дім, але вже не жити під відкритим небом. (сміється)
«Ніхто не створює особливих умов, ти формуєш їх сам.»
З якими труднощами найчастіше стикається будівельник?
Передусім із фінансовими та погодними. Важко працювати надворі в холод і дощ. У такі моменти доводиться збирати силу волі в кулак та працювати, бо є терміни. Це бізнес: якщо підписався – несеш відповідальність, тому все потрібно добре прорахувати до підписання договору. Ніхто не створює особливих умов, ти формуєш їх сам.
Що люди зазвичай не розуміють про цю професію?
Замовники дають багато завдань, які, на перший погляд, здаються неможливими, але вони мають рішення, потрібен лише час, знання й інформація. Якщо не володіти всією потрібною інформацією, може важче і складніше щось даватися. Я от люблю складні задачі: вони цікаві, а результат того вартий. Наприклад, у Криму у нас приймали штукатурку триметровою рейкою без найменших просвітів. Здавалося нереально, але замовника це не цікавило – ми навчилися робити без просвітів. Якщо прагнеш, то знаходиш як.
Наскільки ця робота впливає на фізичний стан і здоров’я?
Суттєво. З часом тіло болить, особливо від монотонної праці однією рукою. Цілий день працюєш молотком, то певний час болітиме. Якщо змінюєш вид роботи, навантаження перерозподіляється, тіло відпочиває частинами. Важливо стежити за собою: підтримувати форму, зміцнювати м’язи, робити розтяжку. Що сильніший фізично, то менше страждає тіло. Я щоранку роблю зарядку, тренуюся з гантелями, слідкую за харчуванням, обмежую солодке (хоч дуже його люблю). Тіло – як машина: без догляду «заглохне».
Чи були ситуації, коли хотілося змінити професію?
Багато разів, особливо під час моральної й фізичної втоми, коли накопичуються життєві проблеми. Здається, що інша справа полегшить життя. Але нічого, окрім будівництва, мені не подобається, не можу пояснити чому. Можливо, така вже доля, одна професія на все життя.
«Можливо, без цих обставин не було б і їх, моїх дітей, дружини та друзів.»
Які моменти у професії приносять найбільше задоволення?
Завершення роботи. Коли бачиш результат: так, із помилками, їхнім виправленням і підсумковою якістю. Неможливо не помилятися, але важливо рухатися далі. Приємно бачити будинки, які я збудував, вони служать людям роками. Це гріє душу й надає сенсу: розумієш, заради чого працюєш, і з’являються сили йти далі.
Як ваша професія вплинула на життя загалом?
Позитивно. Увесь мій життєвий шлях побудований навколо цієї професії. Вона дала мені перший будинок, сім’ю, подорожі в інші країни, цікаві знайомства з клієнтами. Я не жалію про свій вибір. Можливо, без цих обставин не було б і їх, моїх дітей, дружини та друзів.
Що для вас означає бути будівельником?
Це творча професія, близька до мистецтва. Я не просто зводжу окремі конструкції, а бачу їх у загальній картині, у майбутньому вигляді будинку. Як художник пише картину, так і будівельник поверх за поверхом, стіна за стіною вибудовує чиюсь майбутню домівку.
Робити, помилятися, знову робити й переробляти, але не здаватися.»
Якими якостями має володіти хороший будівельник?
Професійністю у своїй вузькій сфері й досконалими знаннями будівельних норм, щоб забезпечити якість. Також важливі стресостійкість, працьовитість, дисципліна й темп: робити швидко та добре – це і є професійність. Менше говорити – більше робити. Бачив балакучих майстрів, які працюють погано, і тихих, які роблять бездоганно.
Що б ви порадили молодим людям, які думають піти у будівництво?
Не йти у цю професію. Жартую! Треба розуміти, що буде важко. Якщо відчуваєте покликання, будьте готові постійно вчитися: щодня, на кожному об’єкті. Майстер має знати, як збудувати будинок, і постійно поглиблювати знання: в інших майстрів, у фаховій літературі, на практиці. Робити, помилятися, знову робити й переробляти, але не здаватися. Досвід коштує дорого, та зрештою окуповується. У мене 25 років досвіду і саме ним я заробляю
Олексій ще будучи студентом мріяв про свій будинок і сім’ю. Його мрії були здійсненні його ж руками. Тепер він продовжує здійснювати мрії інших – будуючи будинки для інших родин, аби ті знаходили свій затишок і тепло.
Документальний фотопроєкт Ірини Шевченко “Мій тато – будівельник” є кваліфікаційною роботою у формі практичного проєкту.
Презентація та захист відбудеться у червні 2026 року на факультеті журналістики ЛНУ імені Івана Франка.
Науковий консультант – Ярослав Табінський