З перших годин повномасштабного вторгнення росії українці та українки показали неабияку здатність до самоорганізації. Весь світ захоплено спостерігав, як ми змогли за лічені дні побудувати дієздатну систему допомоги. Без вказівок чи заохочень українці почали волонтерити в центрах для внутрішньо переміщених осіб, готувати їжу для територіальної оборони, збирати кошти на армію, організовувати мітинги на підтримку України у кожному куточку світу. Поки неповоротка бюрократична система пристосувалася до реалій війни, громадський сектор у співпраці з бізнесом закривав усі нагальні потреби країни, яка опинилися у вогні. Невидима сила об’єднала вмить вчорашніх політичних та світоглядних опонентів, різні суспільні прошарки, вікові та соціальні групи в бажанні зупинити ворога. Саме така згуртованість і консолідованість суспільства зламала усі плани на швидку окупацію країни.
Гуртом і батька легше бити або моя хата скраю ー ворога першим стрічаю
Для тих, хто знайомий з історією України, це не стало несподіванкою: українці за всіх часів були рішучими, цілеспрямованими для отримання свободи й справедливості, а також легко гуртувалися для досягнення цих цілей. Неважливо, чи то толока в селі, щоб будівництво церкви, чи то дати прочухана отаману, що вирішив здати інтереси козаків. Суспільство готове було діяти на благо громади.
Тому окупаційний режим століттями всіляко намагався викорінити в українців відчуття солідарності та прагнення партисипативності в ухваленні рішень і зрівняти нас до покірних рабів імперії. Репресії, голодомори, табори притупили, але не знищили нашу спраглу до свободи ідентичність. Ми могли довго спати, заколисані черговими обіцянками політиканів, щоб в потрібний час прокинутися з новими силами для боротьби: Революція на Граніті, акція “Україна без Кучми”, Помаранчева революція, Майдан 2014 року, Революція Гідності.
Вся країна без перебільшень стала на захист прав і свобод українців, нашого цивілізованого європейського майбутнього і заплатила високу ціну за це життям протестувальників і окупацією значної території країни. Цинічне вбивство беззбройних мітингувальників, здача національних інтересів керівництвом країни не могли не спричинити зрушення у самоусвідомленні народу. У 2014 році точкою неповернення для українців стала загроза вірогідністю швидкої ліквідації нашої незалежної держави. Ми були змушені швидко знаходити рішення, вчитися на власних помилках, брати більше відповідальності на себе. Вчитися жити в країні, що воює, в країні, де щодня гинуть кращі з кращих на фронті, де тисячі людей отримали статус ветерана чи ветеранки війни. Де щодня на передову відправляють своїх коханих, колег, сусідів, учнів та учениць, батьків, синів та доньок. Вже понад 8 років триває ця війна, а ми будуємо нове громадянське та демократичне суспільство, де кожен українець – боєць і борчиня на фронті та в тилу.
Бібліотека і громадянське суспільство
А до чого ж тут бібліотеки? – спитаєте ви. А ось до чого. Сучасний концепт бібліотеки – це надбання відкритого суспільства, яке росте і вдосконалюється. Основна задача бібліотеки – це поширення знань та інформації, вільний доступ до неї. Держава, що не боїться створення та підтримки саме таких середовищ, де циркулює інформація, де є обмін знань та навичок, це демократична держава. Громада, яка має знання та інформацію, це сильна спільнота, яка готова діяти, змінювати та покращувати життя навколо. В класичному розумінні бібліотеки – це збірні книжок, журналів, документів. У реальності ж бібліотеки – це місце між домом і роботою, доступний для кожного майданчик, простір для різних думок, вподобань, інтересів, діалогів. Місце, що належить і твориться громадою, ідеальне у своїй простоті й глибині у своєму впливі. Центр освіти та просвіти, дозвілля та роботи. Середовище повної інклюзії та свободи. Відкрите українське громадянське суспільство змогло за 30 років побудувати саме такі бібліотеки й тепер вони керуються вищепереліченими цінностями та є потужною опорою для громади.
Після Революції Гідності та початку АТО на сході в державному секторі назрівали зміни, кипіла робота, створювалися нові інституції як громадські, так і державні. Ухвалювалися потрібні і актуальні закони як закон про децентралізацію, який залишав в громадах більші бюджети і надав більше повноважень. Громадський сектор отримав нове дихання, нову кров, молоде покоління лідерів народжених або вихованих вже за часів незалежності. Їм ставало тісно у своїх звичних середовищах, їхні ідеї та прагнення виходили за межі офісів та квартир. Активісти потребували більшого місця для реалізації та обговорення своїх ідей і пошуку однодумців. Найкраще для цього підходили бібліотеки. Саме тут і сформувалися місця сили для громади.
Починаючи з 2014 року за низової ініціативи, у Львові бібліотеки стали активним майданчиком для вибудовування містків між владою та громадою, між активістами та мешканцями міста. У бібліотеках давався старт багатьом місцевим ініціативам, які покращували життя громади та держави в цілому. В безпечному середовищі серед книжок та вільного доступу до інформації зароджувалися проєкти, які дали поштовх до реальних змін.
Варто зазначити, що важливою цеглинкою в побудові громадянського суспільства є національна самоідентифікація. Тисячі українців почали вивчати свою історію, вивчати мову та культуру, черпати натхнення на боротьбу від діячів минулого, заново відкривати для себе власну державу і ціну її незалежності. Тут у пригоді так само стає бібліотека. Підручники з історії України, альбомні видання з українського мистецтва, сучасна українська художня література, мемуари діячів української революції, лекції та виставки на будь-який смак і потреби.
З 2019 року Публічні бібліотеки Львова разом з колегами з Луганщини та Києва долучилися до проєкту «Розвиток бібліотек як хабів активних громадян (Growing Active Citizens Hubs)». Цей проєкт впроваджувався Progress Foundation (Румунія) за фінансової підтримки Європейського Союзу та Black Sea Trust for Regional Cooperation, a project of the German Marshall Fund of the United States у Вірменії, Молдові, Румунії та Україні. В межах цього проєкту бібліотекарі покращували свої навички взаємодії з громадою, шукали нові підходи в розбудові громадянського суспільства, підсилювали увагу до демократичних цінностей.
У переломний 2014, так і в доленосний 2022 рік в бібліотеках плетуться маскувальні сітки, адаптовуються до нового життя внутрішньо переміщені особи, збирається провізія та різні речі на фронт. У читальних залах облаштовують притулки для людей, які мусили швидко покинути дім під звуки розірваних снарядів. Бібліотекарі збирають книги та канцтовари для наших біженців у Європі, проводять освітні та просвітні курси, такі як курси вивчення української мови, фінансова грамотність. Організовують курси психологічної допомоги постраждалим від військових дій та волонтерам, які вигоріли від роботи. В залах бібліотек проходять благодійні концерти для допомоги ЗСУ. Разом з фахівцями проводять курси першої домедичної допомоги. Діяльність бібліотеки в той чи інший час – це порядок денний та список актуальних потреб і викликів для громади. Це стосується кожної бібліотеки світу. Але досвід України унікальний, і мілітарні бібліотечні практики так само унікальні. Здавалося, за замовчуванням, бібліотеки мають виконувати роль нейтральних фасилітаторів громадської думки, просвітлювати громаду, показувати правильні орієнтири для суспільства, розвивати критичне мислення у користувачів, але знову варто підкреслити, що це характерно тільки для демократичних суспільства, яким є українське суспільство. Керуючись злим умислом, бібліотеки, як доступні простори для громади, можуть бути використані для просування брехливою пропаганди, виправдання дії авторитарної влади та окозамилювання. Ось як приклад, на протилежному боці фронту, бібліотекарі так званих “ДНР” і “ЛНР” під чуйним керівництвом колег з рф вшановують подвиги бойовиків, роблять тематичні виставки, флешмоби, популяризують книги з пропагандою і фейками, із задоволенням саботують професійні стандарти.
Про професійні стандарти.
З початку вторгнення бібліотекарі України активно долучилися до інформаційних кампаній щодо засудження військової агресії в професійній бібліотечній спільноті по всьому світу. Офіційні листи, заклики в соцмережах, панельні виступи та участь в конференціях. Крім цього бібліотечні працівники виконують завдання щодо просвітництва у питаннях інформаційної гігієни. На жаль, на цьому полі битви перемагати досить складно. Мільйони рублів вкладених у медіа та рекламу в соцмережах вимикають критичне мислення навіть у найбільш свідомих людей будь-якої національності. Ворог кмітливий і ми мусимо бути більш пильними. На регулярній основі бібліотекарі та бібліотекарки проводять навчання та тренінги з кібербезпеки та інформаційної гігієни для користувачів бібліотек.
З кожним днем повномасштабного вторгнення, з кожним розбомбленим будинком, вбитою ракетою невинною жертвою та вшануванням загиблого героя та героїні на фронті, наша нація гартується, дорослішає, сильнішає. Поки неперевершені Збройні Сили України хвацько карають окупантів, Україна в тилу переживає нову віху в формуванні громадянського суспільства. Ми вже кров’ю і потом вибороли статус кандидата в члени Європейського Союзу, ми надалі прокачуємо свої навички кризового менеджменту, фандрайзингу, виховуємо і навчаємо дітей, пишемо книги й пісні, розвиваємо бізнес, платимо податки, але ні на мить не сумніваємося, хто ми й де наше майбутнє. Ми назавжди запам’ятаємо формулу успіху для країни – це сильне відкрите демократичне громадянське суспільство, на варті якого завжди будуть бібліотеки.
Підготувала Катерина Алексєєнко, заступниця директорки Централізованої бібліотечної системи для дорослих м. Львова