Все своє життя я вчусь і працюю.Трохи перебувала за кордоном: підлітком жила в Чехії, а кілька років тому – в Австралії. Світ яскравий і чудовий, але від початку повномасштабного вторгнення я в Україні, адже тут мій дім, моя земля, моя родина, моя мова. Всі не виїдуть з України, бо тоді ж росіяни просто вільно заїдуть на танках і поселяться в наших будинках.
Тепер усе наше життя пов’язане з воєнними подіями, але коли в перші тижні люди намагалися врятувати дітей – це було дуже страшно. Тоді щодоби ставало все тривожніше, але в одну з таких ночей я згадала про кольорові нитки в шафі. В’язання – це моє місце сили, тож так я проводила вечори. Восени, коли почались відімкнення світла, я в’язала вже при свічці.
Пам’ятаю, що свій перший у житті светр створила на замовлення однокласника в середній школі. Він був такий зручний, стильний і цікавий. Я навіть знайшла тоді кнопки й удома на спеціальному пристрої все з’єднала. Цьому мене ніхто не вчив, я просто десь бачила та зробила.
То були радянські часи, коли всі мусили носити однакову шкільну форму і майже однаковий одяг з універмагу, а мені хотілося чогось цікавішого. Тоді всі візерунки я не вишивала, а пров’язувала – нитки змінювали одна одну з тильного боку.
Не менш складні часи були, коли у 1994-му народилася моя доня. Я так хотіла, щоб їй було тепло, та затишно, і водночас яскраво, тож в’язала різні светрики.
Свою першу вишиванку я також зробила для неї: купила в магазині книжку зі схемами, взяла гарної якості білу блузу і впродовж літа вишила по ній червоними та чорними нитками. У гімназії, де донька вчилася після початкової школи, вишиванка була парадною формою.
Зараз я в’яжу подарунок для мами на ювілей та речі для молодшого сина, хоча взяти спиці до рук вдається лише пізніми вечорами, ночами або на вихідні, бо після роботи в мене ще навчальні курси. У соцмережах я ділюся тим, що мені виходить виготовити, і сподіваюсь, що це надихне когось творити.
Донорка історії Наталья О.
Художниця: Римма Миленкова, Fulbright scholarship in Arts
Проєкт “Ательє історій” є частиною Vidnova Program — індивідуально розробленої програми для активістів громадянського суспільства з України, яка дає їм змогу продовжувати свою роботу та налагоджувати зв’язки з іншими європейськими та українськими партнерськими організаціями.
Кураторка проєкту: Юлія Голоднікова HelloCraft.UA! #TheAtelierofStories #українськіремісниці